Вольнувати, -ную, -єш, гл. Вольничать, своевольничать. Через те чоловік так і вольнує, що Бог милосердний.
Змилоститися, -щуся, -стишся, гл. = змилосердитися. Стали тоді люде Бога просить, щоб послав на їх лучче смерть. Тоді Бог змилостився і послав на їх смерть з косою.
Каменіти, -ні́ю, -єш, гл. Окаменѣвать. Я мов камінь той каменію. Вона каменіла, дивлячись на все те.
Лопота́, -ти́, ж. Названіе сита въ загадкѣ (отъ гл. лопотати, т. к. сито лопотить, ударяясь о руку). Прийшла кума до куми: дай, кумо, лопоти, поляпати та й піти.
Меке́кати, -ке́чу, -чиш, гл. = мекати. Або нявчить по котячи, або мекече по ягнячи.
Подівати, -ва́ю, -єш, гл. Дѣвать (многое). Ой брат сестрицю росплітав, де ж тії упльоти подівав?
Покашляти, -ляю, -єш, гл. Покашлять. Покашляв днів зо два, а оце вже й годі.
Приспівати II, -ва́ю, -єш, сов. в. приспіти, спію, -єш, гл. 1) Подоспѣвать, подоспѣть, приспѣть. Жито поспіло, приспіло діло. Отцевська — матчина молотва у купецтві, і в реместві, і на полі, і на морі на поміч приспіває. 2) Поспѣвать, поспѣть, созрѣть. Вже вдовонці пшениця приспіла. 3) Застигнуть. Смерть старих приспіла швидко.
Уїзжений, -а, -е. Много Ѣздившій, объѣзженный. Уїзжена коняка везе не зупиняючись.
Унука, -ки, ж. Внучка. Сядь собі у запічку, колиши унуку. Ум. унучка, унученька, унучечка.
