Веретено, -на, с. 1) Веретено для пряденія. Чуб. VII. 410. Вас. 201. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. Рудч. Ск. І. 178. На сорочку не напряла, веретін не було. Г. Барв. 45. Названія частей веретена въ Лебед. у.: острый конецъ — шпинь, утолщенная средняя часть — пузце, зарубка послѣ нея — шийка, конецъ — п'ятка. (Залюбовск.). Гуцульскія названія: острый конецъ — спінь, утолщенная средняя часть — черево, зарубка послѣ нея — затинка, деревянный дискъ, надѣваемый на конецъ — кочальце, конецъ — гуска. Шух. І. 148. 2) Веретено, стержень какъ часть различныхъ снарядовъ и машинъ, напр. снаряда для пряденія шерсти (назв. тупого конца: гузка (Вас.153) и различныхъ ткацкихъ снарядовъ: ремісника (Шух. І. 257), снувалки (МУЕ. ІІІ. 15), човника (Шух. І. 258), шпулера (МУЕ. ІІІ. 14), прядки; также какъ часть слѣдующихъ машинъ: жорен (Шух. І. 146), млина ручного (Шух. I. 103), — водяного и вітряка (Kolb. І. 61; Мик. 481), круга гончарського (Вас. 179, Шух. І. 360 — 262) и пр. Ум. верете(і)нце, веретенечко.

Волосення, -ня, с. и волосень, -ні, ж. = волосінь. Борз. у. Черк. у. Вас. 152.

Джирча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Дребезжать. А голос такий у його був, як з бочки, аж вікна джирчать. Стор. І. 131.

Кімлицький, -а, -е. Калмыцкій. до кімли́цьких заговін ждати. Никогда не дождаться. Ном. № 5633.

Кроповий, -а, -е. Укропный? изъ укропу? Грин. III. 86.

Пашний, -а́, -е́ О соломѣ: съ примѣсью травы. Пашна солома.

Розжалкуватися, -куюся, -єшся, гл. Разжалобиться. Розжалкувався, як вовк над поросям.

Струмінь, -меню, м. Потокъ, ручей. Щог. Сл. 6. Мир. ХРВ. 31. Де ті й сльози беруться! так і ллються струменем. МВ. І. 101.

Тонісінько нар. Очень, чрезвычайно тонко.

Уклонити, -ся. Cм. уклоняти, -ся.