Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

коловоріт

Коловоріт и коловорот, -роту, м. = 1) = коворот 2. 2) Верхняя подвижная (вращающаяся) подушка на передней оси телѣги. Kolb. І. 67. 3) Бревно, которымъ поворачивается вѣтряная мельница. Залюбовск.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 270.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛОВОРІТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛОВОРІТ"
Випуст, -ту, м. Мѣсто возлѣ села, куда выпускаютъ скотъ. У самбурців великий випуст, а у нас ніде скотині попастись, як не на толоці. Черниг. г.
Дзюба́нь, -ня́, м. = Дзюба́тий.
Дівошлю́б, (дівослюб), -ба м. 1) Сватъ. 2) Названіе обряда сватовства въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ, напр. въ Кобр. у. Гродн. губ. Чуб. IV. 658. Дай мені, Боже, од батенька вийти, до свекорка прийти, — бо вже мені докучили части дівошлюби столи устилаючи, кубочки сповняючи. Рк. Макс. Cм. Злюбини.
Кармазиновий, -а, -е. 1) Сдѣланный изъ кармазину. (Скидає) жупани кармазинові з себе. К. ЧР. 2) Малиновый цвѣтъ.
Напу́жуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. налужитися, -жуся, -жишся, гл. 1) Надуваться, надуться, напыжиться. Шаровари напужились. Кв. II. 125. 2) Принимать, принять надменный видъ.
Різоватець, -тця, м. Раст. Carices. Лв. 97. Cм. лепішник.
Ріпачнисько, -ка, с. Поле подъ рапсомъ. Галиц. Вх. Зн. 60.
Складничок, -чка, м. Портмоне. Мнж. 192.
Толкуватися, -куюся, -єшся, гл. = товкуватися. Толкуйся, як Головко в погребі. Ном. № 12960.
Хицький, -а, -е. = хисткий 1. На туім Дунаю хицькії кладки. Чуб. III. 306.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОЛОВОРІТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.