Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

коловоріт

Коловоріт и коловорот, -роту, м. = 1) = коворот 2. 2) Верхняя подвижная (вращающаяся) подушка на передней оси телѣги. Kolb. І. 67. 3) Бревно, которымъ поворачивается вѣтряная мельница. Залюбовск.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 270.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛОВОРІТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛОВОРІТ"
Баришок, -шку, м. Ум. отъ бариш.
Грозе́нце, -ця, с. Ум. отъ грозно.
Жегна́ння, -ня, с. Прощаніе.
Пролій, (-лія?), м. Ливень. Вх. Зн. 458.
Розмантачити, -чу, -чиш, гл. Растратить, промотать.
Сосничок, -чка, м. Ум. отъ сосник.
Трахтирник, -ка, м. Трактирщикъ. Шейк.
Хрусткий, -а, -е. Ломкій, хрупкій.
Черятися, -ряюся, -єшся, гл. Мѣняться. Вх. Лем. 482.
Шкрябнути, -бну́, -не́ш, гл. 1) Однокр. в. отъ шкрябати. Царапнуть. 2) Побѣжать, удрать. Як шкрябнув, так тілько мене й бачили. О. 1862. І. 41.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОЛОВОРІТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.