Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

колодиця

Колодиця, -ці, ж. Ступица въ колесѣ. Вас. 147. Cм. колодка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 271.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛОДИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛОДИЦЯ"
Бесіжник, -ка, м. Раст. a) Paris quadrifolia. Желех. б) — огородний. Malva. Вх. Зн. 2.
Бзюк, -ку, м. Раст. Sambucus Ebulus L. ЗЮЗО. І. 135.
За́дки нар. Задомъ (идти). Мнж. 181. Я до його, а він задки, задки.
Змостити, -ся. Cм. змощувати, -ся.
Ма́зання, -ня, с. Мазаніе.
Пересіяти Cм. пересівати.
Перецвірчати, -чу́, -чи́ш, гл. = перецвіркотати.
Похмарити 2, -рить, гл. безл. = нахмарити. Сонце було вияснилось, а потім уп'ять нахмарило. Богод. у.
Стігло, -ла, с. Мѣсто отдыха, стоянки стада скота, стойло. Женемо ми скотину з лісу на стігло. Грин. II. 14 2. Cм. тирло.
Стрюкуватий, стрючкуватий, -а, -е. = стручкуватий. Стрючкувата вовна. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОЛОДИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.