Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

колодій

Колодій, -дія, м. 1) Колесникъ. Левч. Ходи, ходи, колодію, зо мнов ночувати. Гол. II. 470. 2) = колодач. Я йому такого колодія викував, що хоч куди. Хата, 122. 8) Понедѣльникъ сырной недѣли, когда привязываютъ коло́дку 2. Ном. № 528. справляти колодія́. Пировать, выпивать на деньги, полученныя какъ выкупъ отъ коло́дки. О. 1861. X. Свидн. 62.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 271.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛОДІЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛОДІЙ"
Гидосність, -ности, ж. = гидкість. Желех.
Грошеня́та, -ня́т, с. мн. Деньжонки. Придбав сірома грошенят. Шевч. 588. Заробив убогий брат десь грошенят. Рудч. Ск. ІІ. 139.
Дробелячів'Я, -в'я, с. соб. Овцы и козы. Вх. Лем. 411.
Кибалиця, -ці, ж. = кибалка. Дівки вінки погубили, молодиці кибалиці. Чуб. V. 1113.
Лаврик, -ка, м. = равлик. Желех.
Настачитися, -чуся, -чишся, гл. = настачити. Прядева на вірьовки не настачишся. Стор. МПр. 81.
Поперник, -ка м., поперниця, -ці,, ж. Поперечница. Вх. Лем. 454.
Росполошити, -шу́, -шиш, гл. = росполохати. Вх. Лем. 462.
Стерво, -ва, с. Падаль. Лежить собака на стерег; і сама не буде їсти і другому не дасть. Ном. № 4824. 2) Брань. Стерво жінка не злюбила. Чуб. V. 668.
Шкилити, -лю, -лиш, гл. Насмѣхаться, издѣваться. Шкилить та й шпилить цілий ранок з баби. Черниг. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОЛОДІЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.