В'ялити, -лю, -лиш, гл. 1) Дѣлать вялымъ, вялить. Чужина в'ялить як билину. Уже ж мені, мій же братіку, уже роженьки не щипати.... а запашного василечка у рученьках не в'ялити. Уроки.... печінку в'ялили. 2) Сокрушать, печалить. Не суши, не в'яли чорними бровами. Сушать мене, в'ялять мене мої воріженьки. Хлопцеві серденько слізьми в'ялила.
Ет меж.
1) = ат! Посидьте, каже чоловік, у мене на лаві, поки я хоч з жінкою та з дітьми попрощаюсь. — Ет, ще вигадав прощаться! Ходім!
2) Вѣдь, вотъ. Ет вісім докапав літ, як часто, часто цілі ночі без сну мої морились очі. Ет тямиш же, як я і ти, що тут стежки і всі дороги черкеські обняли залоги.
Лі́гвище, -ща, с. = лігвиско.
Мимрі́й, -рія́, м. Бормотунъ, невнятно говорящій.
Обтяжний, -а, -е. Тяжелый, довольно тяжелый.
Пазинати, -на́ю, -єш, гл. = пазити.
Перевіяти, -вію, -єш, гл. Перевѣять.
Посмолити, -лю́, -лиш, гл. Осмолить.
Свистіння, -ня, с. Свистаніе, свистъ. Крик, свистіння й тупотіння лилося.... з того краю.
Уселитися Cм. уселятися.
