Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

колотуша

Колотуша, -ші, ж. = колотуха 2. О. 1862. VI. 98. Ум. колотушка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 273.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛОТУША"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛОТУША"
Бесермен, -на и пр. = бусурман и пр.
Відзвичаювати, -чаюю, -єш, сов. в. відзвичаїти, -чаю, -їш, гл. Отучать, отучить. Желех.
Датува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Датировать.
Дошква́рити Cм. дошкварювати.
Забо́рка, -ки, ж. під забо́рку (пошитий). О шубѣ: съ нѣсколькими складками сзади у таліи. КС. 1893. XII. 447.
Надхма́рний, -а, -е. Заоблачный. Желех.
Перелаяти, -лаю, -єш, гл. 1) Осилить въ брани. Лаяла, лаяла — насилу ціле село перелаяла. Ном. № 3341. 2) Перестать бранить.
Повабитися, -блюся, -бишся, гл. Соблазниться, польститься. Повабились наші на мову лукаву. К. Досв. 8.
Смурнути, -рну, -неш, гл. Дернуть. Як смурне того кота за хвіст. О. 1862. VI. 35.
Хитруха, -хи, ж. Хитрая женщина. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОЛОТУША.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.