Гри́зтися, -зу́ся, -зе́шся, гл. 1) Кусаться, грызться. Де пси свої гризуться, там чужий не мішайся. 2) Ссориться, браниться. Чоловіче — голубчику, не буду до віку з тобою гризтись.
Зави́чити, -чу, -чиш, гл. Пріучить. Завичили так, що голова ваша все свербить, хоч і нічого нема.
Загуби́ти, -блю́, -биш, гл. 1) Потерять, затерять. Загубив черевик, а я йшов та й найшов. Загубиш, то не смутись, знайдеш, то не веселись. 2) Погубить; казнить, убить. Не топись, козаче, бо душу загубиш. Ой не орла, не сокола збіраються вбити, ой то ж пана та Супруна ведуть загубити. Загубила свого мужа та поповича жінка.
Кам'янка, -ки, ж. 1) Банная печь для паровъ. 2) Каменная посуда. 3) = камениця 2. 4) Шоссе. Кам'янкою їхати. Ум. кам'яночка. Там Маруся молода ходила, кам'яночки на віночок ламала.
Короткість, -кости, ж. Краткость. Короткость часу.
Палінчарня, -ні, ж. Винокурня.
Свидуватий, -а, -е. Недозрѣлый, зеленоватый. У мене тяжко добрий овес, а в його якийсь кукілюватий, свидуватий.
2) Молодой, моложавый. Свидувате дерево, свидуватий чоловік.
Спокусниця, -ці, ж. Искусительница. Раді б вони ту думку задавить, як гадину спокусницю.
Цінькати, -каю, -єш, гл. О птицѣ: кричать, издавая звуки, подобныя цінь-цінь.
Шпильок, -лька, м. Ум. отъ шпиль.
