Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

колотиця

Колотиця, -ці, ж. = колотвиця. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 273.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛОТИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛОТИЦЯ"
Безумірно нар. Чрезмѣрно. Мнж. 176.
Гуцулі́я, -лі́ї, ж. = Гуцульщина. Желех.
Жизний, -а, -е. 1) Жизненный. 2) Плодородный, плодоносный. Жеби земля була жизная, і збожа великий достаток родила. А де очерети, там люде сідали, а де жизні поля — москалі стояли. Гол. I. 27.
Перековерзувати, -зу́ю, -єш, гл. Перестать капризничать.
Розварити, -ся. Cм. розварювати, -ся.
Совітати, -та́ю, -єш, гл.кого́. Совѣтывать кому. Мене люде совітають піти до старшини та пожаліться. Волч. у.
Спуз, -зу м., спуза, зи, ж. = спудза. Угор. Шух. І. 190. Їк згориш, тогді стане спуза. Гн. II. 83.
Цв'ягнути, -гну, -неш, гл. = цвигнути. Фр. (Желех.).
Цьопати, -паю, -єш, гл. Стучать. Фр. (Желех.).
Чина, -ни, ж.ро́зова. Раст. Lathyrus tuberosus L. ЗЮЗО. І. 126.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОЛОТИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.