Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

колінчити

Колінчити, -чу, -чиш, гл. Бить (колѣномъ?) Ну, вже він мене колінчив, колінчив після сюю. Г. Барв. 302. Звалив його, колінчив уже, колінчив, стілько йому схотілось. Мнж. 91.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 269.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛІНЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛІНЧИТИ"
Водонька, -ки, ж. Ум. отъ вода.
Дзудзури́ха, -хи, ж. = Джиджуруха. МВ. (КС. 1902. X. 147).
Жадо́та, -ти, ж. = жадоба.
Зелене́нько
Клопотно нар. = клопітно.
Описка, -ки, ж. У горшечниковь: красильное вещество — болотная бобовая желѣзная руда. Вас. 182.
Постувати, -тую, -єш, гл. Постить.
Предковий, -а, -е. Предковскій. Це земля предкова. Черк. у.
Привертиця, -ці, ж. Раст. Convolvulus, вьюнокъ. Мнж. 190.
Уманити Cм. уманювати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОЛІНЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.