Двір, дво́ру, м. 1) Дворъ, мѣсто подлѣ дома, обнесенное заборомъ. І в хаті не чуть, і на дворі не видко. Ой не по правді, мій миленький, ти зо мною живеш: мимо мій двір, нові ворітечка до иншої йдеш. На дво́рі. Внѣ дома. Приходять тоді брати і Мати Його і, стоячи на дворі, послали до Його, кличучи Його. 2) Домъ, усадьба. Не плач, небого, що йдеш за нього: нехай плаче він, що бере лихо в двір. Хоч не сильна, аби двір закрасила. На конику заїжджає, до двору женчиків займає. Стоять нові двори, а в тих дворках новії ворота. 3) Дворъ, Высочайшія особы и придворные. Ось ті, що панують у царських дворах. 4) Дворня, дворовая прислуга. Іде з своїм двором. Двіре́ць, двіро́к, двіро́чок, дво́рик, дворо́к. Там я ходив через річку до своєї дівчини; в неї двірок біленький, навколо тополі.
Кавуняччя, -чя, с. Собирательное отъ кавун. І як уродився ж той баштан! то кавуняччя оттаке, а дині оттакі!
Комизитися, -зюся, -зишся, гл. Капризничать, упрямиться. Коли б вона та не бісилась, замовкла і не комизилась.
Перебачити, -чу, -чиш, гл.
1) Перевидѣть, видывать. Прожили ви на світі чимало, перебачили всього.
2) Простить.
Поперек, -ку, м. Поясница; талія. Обняла за поперек. Ум. поперечок.
Поперековувати, -вую, -єш, гл. Перековать (во множ.).
Рабівник, -ка́, м. Грабитель.
Розрізняти, -няю, -єш, сов. в. розрізни́ти, -ню́, -ниш, гл.
1) Раздѣлять, раздѣлить, разлучать, разлучить. Треба розрізнити парубка та дівку.
2) Различать, различить, разбирать, разобрать. Не може розрізнити, що говорять: стілько було сміху.
Росколихуватися, -хуюся, -єшся, сов. в. росколихатися, -хаюся, -єшся и колишуся, -шешся, гл.
1) Раскачиваться, раскачаться.
2) Разойтись, развеселиться. Росколихались наші дівчата.
Ростратити, -ся. Cм. рострачувати, -ся.
