Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

колотвиця

Колотвиця, -ці, ж. Лучина, дрань. Вх. Зн. 27.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 272.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛОТВИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛОТВИЦЯ"
Дощи́стий, -а, -е. = дощуватий.
Оврашок, -шка, м. Ум. отъ оврах.
Пасчин, -на, -не. Принадлежащій пасхальному хлѣбу. Саджає... паску до печі, а також пасчину посестру. МУЕ. III. 44.
Пестрюга, -ги, ж. 1) Рыба Acipenser Stellatus, севрюга. Браун. 31. 2) Рыба Salmofario, форель. Вх. Пч. II. 20.
Понадкладати, -да́ю, -єш, гл. Отложить часть (во множествѣ).
Пошвендяти, -дяю, -єш, гл. = пошвендати.
Сішка, -ки, ж. Ум. отъ соха.
Спричинитися 2 Cм. спричинятися.
Хирячка, -ки, ж. Болѣзнь. Хирячка напала Катрю, треба лічити. Полт.
Черезплічник, -ка, м. Перевязь (у военныхъ). І черезплічники — то й те все позолочуване, шабля при боку вся буде в золоті. ЗОЮР. І. 140.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОЛОТВИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.