Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

закачувати

Зака́чувати, -чую, -єш, сов. в. закача́ти, -ча́ю, -єш, гл. 1) = закасувати, закасати. 2) — глину. У горшечниковъ: смоченную водой глину смѣшивать такъ, чтобы обратить ее въ тѣстообразную массу. Вас. 178.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 46.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАКАЧУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАКАЧУВАТИ"
Бальовий, -а, -е. Бальный. Левиц. І. 451.
Бех! меж. 1) Бухъ! (о паденіи). 2) Бацъ! (о выстрѣлѣ). ЗОЮР. І. 284.
Благодатний, -а, -е. , благодатній, -я, -є. Благодатный. Прийшла молодиця на той хутір благодатний у найми проситься. Шевч. Життя тоді наше було.... таке ж то любе, таке ж то благодатне. МВ. (О. 1862. ІІІ. 76).
Вимок, -ка, м. Мѣсто, гдѣ вымокъ посѣвъ.
Гартівничий, гартовничий, -чого Производящій закалку.
Горі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Горѣть. Коли Бог не годить, то й огонь не горить. Ном. № 14. Без підпалу й дрова не горять. Ном. № 3298. Гори́ть, як сліпи́й ди́виться, — совсѣмъ не горитъ. Ном. № 7566. Як мо́кре гори́ть. Плохо, вяло идетъ работа., дѣло. Ном. № 10909. Шку́ра гори́ть (на кому). Горячій, непосѣдливый (кто). Г. Барв. 320. 2) Быть въ жару, имѣть повышенную температуру (о больномъ). Болітимеш, горітимеш, смерти бажатимеш. Чуб. V. 186. 3) Блестѣть, горѣть. Погас місяць, горить сонце. Шевч. 127. Базари, де військо, як море червоне, перед бунчуками бувало горить. Шевч. 149. Надо мною з своєю божою красою гориш ти, зоренько моя. Шевч. 620. 4) Пылать желаніемъ, сильно желать чего. До кужіля рука болить, до горілки душа горить. Н. п. Черк. у. 5) Горю́-горю́ пень. Присловье въ игрѣ въ щітки. Чуб. ІІІ. 93.
Карюковий, -а, -е. Принадлежащій карюко́ві.
Причтовий, -а, -е. Причиной котораго было какое либо происшествіе, случай. Cм. причта. Чи ти, (пропаснице), погадана, чи ти наслана, чи ти наспана, чи ти наїдена, чи напита, чи ти місцьова, чи ти причтова, чи ти призірна?... Чуб. І. 119.
Рівний, -а, -е. 1) Ровный, гладкій. Ой я зроду чумакую, йду на гору — не бичую, а із гори не гальмую, по рівному поганяю. Чуб. V. 1034. 2) Ровный, прямой. Пішов гордою ходою Яким рівний, дужий з широкими плечима. Левиц. І. 262. Голос був у неї чудовий, тонкий та рівний, як шовкова нитка. Левиц. І. 112. 3) Равный, одинаковый. Кінь коневі не рівний. Ном. № 1019. Одного батька діти, та не рівні. Ном. № 9229. Ум. рівненький, рівнесенький.
Шушваль, -лі, ж. соб. Шушера, шушваль, дрянь, сбродъ. Рк. Левиц.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАКАЧУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.