Бальовий, -а, -е. Бальный.
Бех! меж.
1) Бухъ! (о паденіи).
2) Бацъ! (о выстрѣлѣ).
Благодатний, -а, -е. , благодатній, -я, -є. Благодатный. Прийшла молодиця на той хутір благодатний у найми проситься. Життя тоді наше було.... таке ж то любе, таке ж то благодатне.
Вимок, -ка, м. Мѣсто, гдѣ вымокъ посѣвъ.
Гартівничий, гартовничий, -чого Производящій закалку.
Горі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Горѣть. Коли Бог не годить, то й огонь не горить. Без підпалу й дрова не горять. Гори́ть, як сліпи́й ди́виться, — совсѣмъ не горитъ. Як мо́кре гори́ть. Плохо, вяло идетъ работа., дѣло. Шку́ра гори́ть (на кому). Горячій, непосѣдливый (кто). 2) Быть въ жару, имѣть повышенную температуру (о больномъ). Болітимеш, горітимеш, смерти бажатимеш. 3) Блестѣть, горѣть. Погас місяць, горить сонце. Базари, де військо, як море червоне, перед бунчуками бувало горить. Надо мною з своєю божою красою гориш ти, зоренько моя. 4) Пылать желаніемъ, сильно желать чего. До кужіля рука болить, до горілки душа горить. 5) Горю́-горю́ пень. Присловье въ игрѣ въ щітки.
Карюковий, -а, -е. Принадлежащій карюко́ві.
Причтовий, -а, -е. Причиной котораго было какое либо происшествіе, случай. Cм. причта. Чи ти, (пропаснице), погадана, чи ти наслана, чи ти наспана, чи ти наїдена, чи напита, чи ти місцьова, чи ти причтова, чи ти призірна?...
Рівний, -а, -е. 1) Ровный, гладкій. Ой я зроду чумакую, йду на гору — не бичую, а із гори не гальмую, по рівному поганяю.
2) Ровный, прямой. Пішов гордою ходою Яким рівний, дужий з широкими плечима. Голос був у неї чудовий, тонкий та рівний, як шовкова нитка.
3) Равный, одинаковый. Кінь коневі не рівний. Одного батька діти, та не рівні. Ум. рівненький, рівнесенький.
Шушваль, -лі, ж. соб. Шушера, шушваль, дрянь, сбродъ.