Бздіти, бздю, бздиш, одн. в. бздну́ти, -ну́, -неш, гл. Бздѣть, испускать, испустить вѣтры. Дід перднув, баба бзднула — і хата потонула. Не бзди гостро, бо уріжешся.
Босіти, -сію, -єш, гл. Дѣлаться босымъ.
Закавра́ш, -ша, м. = закарваш.
Латун, -на, м. Свита съ заплатами.
Начуватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. начутися, -чуюся, -єшся, гл.
1) Наслушиваться, наслушаться. Багато я дечого там начувся. Вже ж я на полі набувся, буйного вітру начувся.
2) Только несов. в. Ожидать бѣды, мести. Стережіться ж тепер!.. Начувайтеся!
Повшук, -ка, м. = повшонок. Я ще знав його таким повшуком.
Понамучувати, -чую, -єш, гл. Измучить, намучить (многихъ).
Проучати, -ча́ю, -єш, сов. в. проучи́ти, -чу́, -чиш, гл. = провчати, провчити. Та велів зготовляти прутів пуки — мене проучати. Ой дай, жінко, нагая, проучити німчая.
Публіка, -ки, ж.
1) Стыдъ, позоръ. Ой сміх і публіка: била жінка чоловіка.
2) Позорный столбъ. Желехъ. на публіку сісти. Стать къ позорному столбу. Бо я піду серед села на публіку сісти.
3) Мужчина или женщина дурного поведенія. Я казала, що Семен чоловік, а Семен публіка, ще й негіда на ввесь світ.
Рабиня, -ні, ж. Рабыня. Молода рабиня у старого сивобородого турчина служить і тремтить. Коли раба мого або рабиню я пригнітав, придавлював на суді. Ум. раби́нька.
