Арешто́вувати, -вую, -єш, сов. в. арештува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Арестовывать, арестовать. 2) Забастовать (въ карточной игрѣ). 3) Въ думѣ «про Самійла Кішку» употреблено въ значеніяхъ: вооружать и приготовлять къ стрѣльбѣ: Ой із города Трапезонта виступала галера... гарматами арештована. Тогді козаки собі добре дбали: сім штук гармат собі арештували, яссу воздавали.
Брехля, -лі, ж. = брехуха.
Дощови́тий, -а, -е. = дощуватий. Цей місяць увесь дощовитий.
Лускорі́х, -ха, м. 1) пт. кедровка пестрая, орѣховка, Corvus caryocatactes. 2) = лускач.
Мряч, -чі, ж. = мряка. Мряч упала.
Насвари́ти, -рю́, -риш, гл. Погрозить — словами или дѣйствіемъ. Я йому казав, щоб він не бунтувався у холодній, а він давай мене лаяти та ще й палицею насварив, піднявши її вгору. Війт насварив на мене.
Никлий, -а, -е. Поникшій, съ опущенной головой, а переносно: печальный. Никлі ходять (воли), і їм погано, так як і мені.
Перехибнутися, -нуся, -нешся, гл. Потерявъ равновѣсіе, упасть.
Скоритися, -рю́ся, -ришся, гл. Покориться.
Чикало, -ла, с. = чапавка.
