Авря́к, -ка́, м. Баранъ, оставляемый на плодъ. Бач, який кучерявий баранчик, — треба на авряки кинути.
Голубник, -ка, м. Голубятня. Ум. голубничок. Голубонька з голубничку, лине.
Зама́яти, -ма́ю, -єш, гл. Заколыхаться отъ вѣтра. Замають коври все шовковії, загоряться свічі все восковії. Позіхнула такеньки, що в мене рукава замаяли.
Зумати, -маю, -єш, гл. Сойти съ ума.
Майну́ти, -ну, -неш, гл. 1) Махнуть. Вийшла ж вона за ворота хусточков майнула. 2) Мелькнуть. І перед моїми очима майнули, як мрія, картини Макарта. Щось наче майнуло поуз вікно. Та вже тому діду чуприна майнула, стоїть баба на березі, руками сплеснула. Ще він грімить, а вже стріла майнула. 3) Быстро пойти, быстро уйти, быстро броситься. І діти майнули по горищах, по коморах, по льохах, — усюди. Стороженька п'яна була, уснула, я, молода, на улицю майнула.
Мі́на, -ни, ж. 1) Мѣна. 2) Предметъ мѣны. Єдному міна — шовкова хустка, другому міна — золотий перстень, третьому міна — сама молода.
Назува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. назу́ти, -зу́ю, -єш, гл. Надѣвать, надѣть на ноги, обувать, обуть. Бери чобіт, назувай! На ногах черевички нові..., ще не назувані.
Повмірати, -раємо, -єте, гл. Перемереть, умереть (о многихъ). Всі чотирі повмірають. Уже старі повмірали обоє.
Сповісти, -вім, -віси, гл. Сказать, разсказать. Я ж би свому миленькому всю правду сповіла.
Спонаджувати, -джую, -єш, сов. в. спонадити, -джу, -диш, гл. Пріучать, пріучить, дать волю. Спонадили його так, що й слова не кажи: бо старшина я.
