Відлюдний, -а, -е. Удаленный отъ людей.
За́ки нар. Пока. Велю коням оброк дати, возниченькам постояти, заки мати прийде з саду. Заки я схаменулась, — його вже й немає.
Кінчати, -ча́ю, -єш, с. в. кінчи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Оканчивать, кончать, кончить. Кінчаючи своє слово до шановного читця, повинен додать... У роскоші кінчають вік щасливий. 2) Добивать. Розійшлися гайдамаки... з ножем у халяві жидів кінчать. Було тобі жидів кінчать, ляшків не займати.
Лахманка, -ки, ж. Отрепье, лоскутъ.
Любі́сінький, -а, -е. Чрезвычайно милый, ч. пріятный, ч. хорошій.
Поженитися, -нимося, -теся, гл. Жениться (о многихъ); вступить въ бракъ. Ну, тепер ми всі поженились, — як би нам шуряка оженить. От поженились вони собі (дівка й парубокъ).
Поклясти, -кляну и -клену, -не́ш, гл. Поклясть, проклясть. Мене, молоду, кожен поклене.
Просмажити, -жу, -жиш, гл. Прожарить.
Содома, -ми, ж. Шумъ, суматоха, крикъ: ссора. Ой содома, пане куме. В хаті заїдня, колотнеча, содома піднялась, що й не сказати: Мася з матірю зуб на зуб стинається.
Шлях, -ху, м. Большая проѣзжая дорога; путь. До Бога важкий шлях, а до пекла прямесенький. битий шлях. Торная дорога. Коли на те піде, то й серед битого шляху поламаєшся. не в шляху. Не по дорогѣ. Ум. шляшок, шляшечок.
