Апте́карський, -а, -е. Аптекарскій.
Де́йкати, -каю, -каєш, гл. Поговаривать. Дейкали люди, що подушне скасують Дейкали, що в нас не буде сього мирового. Щось люде дейкають, що війна буде. Украдено коні; на селі знають хто, дейкають язиком, а старості не об'являють.
Кликати, кличу, -чеш, [p]одн. в.[/p] кликнути, -кну, -неш, гл.
1) Кричать, подавать голосъ. Володарь, володарьку, одчинь ворота! Чого хочете, чого кличете? Кликне-покликне Филоненко, корсунський полковник. Дума.
2) Звать, призывать, сзывать. Чи ти чула, дівчинонько, як я тебе кликав? Кличе мати вечеряти, а донька не чує. Не прийшов я кликати праведників. Клич громаду! Употребляется также съ предлогомъ на: от брат приостав трохи та й кличе на мене. Съ измѣненнымъ удареніемъ: кликнути. Позвать. Пійдіть, гінця мені кликніте!
8) Называть (по имени). Ой ти дівчино, ти мила моя! як же тя кличе мати твоя?
Мурчо́к, -ка, м. Морская свинка, Cavia cobaga Pall.
Надовбти́, -бу́, -бе́ш, гл. = надовбати.
Паршивий, -а, -е. 1) = пархатий. Нате і мою мазничку на дьоготь, бо і моя голова паршива.
2) Плохой, скверный.
Пічкання, -ня, с. Возня съ обмазкой глиной или побѣлкой зданія. Де пічкання багато, — глину там місить.
Плівка, -ки, ж.
1) Ум. отъ пліва.
2) Пленка.
3) Пѣнка на молокѣ, сливкахъ, сметанѣ.
Повкручувати, -чую, -єш, гл. Ввинтить (во множествѣ).
Подесенщина, -ни, ж. Мѣстность, страна надъ Десной.
