Велетів, -това, -ве Принадлежащій великану. Видів мальовану велетову ногу.
Видавцем нар. По счету, мѣрою. Хліб видавцем дали, все подавалось ніби видавцем.
Гавх меж. = I. Гав. Ей, чоловіче, а ні важся! Бо що два, а не єден, а собака третій.... гуджа-гавх!
Ду́тися, -дму́ся, -дме́шся, гл. 1) Надуваться, дуться. «І де вже, сестро, нам (жабам) рівняться (до вола)», казать їй друга почала. А та не слуха.... дметься.... дметься.... Дмись — не дмись, волом не будеш. 2) Спесивиться. Багатая, губатая вона к чорту дметься, а вбогая хорошая хоча засміється. Ой як мені не дутися, що нівощо обутися. Дметься, як шкура на огні.
Паліпля, -лі, ж. Горящая солома, уголья.
Пороспарюватися, -рюємося, -єтеся, гл. Распариться (во множествѣ).
Пуп'янок, -нка, м. 1) Бутонъ; почка. Квітки роскручували свої пуп'яночки. 2) Завязь огуречныхъ растеній. Маленькій огурчикъ. Дам тобі угірок і пуп'янок. З) з пуп'янку. Сызмала. Він і з пуп'янку такий був: ще років п'ять йому було, то все по сусідських городах крав. Ум. пуп'яночок. Нехай я собі огірочка-пуп'яночка знайду.
Ревень, -ню, м. Раст. Rheum.
Родющий, -а, -е. = родючий. І з неволі на родющу любу землю виселяє.
Сонюга, -ги, об. Соня, любящій, любящая спать. Ум. сонюжка.
