Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заклякати

Закляка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. закля́кнути и закля́кти, -кну, -неш, гл. Окоченѣвать, окоченѣть; отвердѣвать, отвердѣть. Доглядали смерти, доглядали — не догляділи, одвернулись на часок, — до його, а він уже й закляк. — Зімою якось запізнився, закляк сердега в хуртовині. Мог. 111. Продержало з тиждень морозом, — земля заклякла як кістка. Мир. Пов. І. 111.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 50.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАКЛЯКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАКЛЯКАТИ"
Бидляка, -ки ж. Ув. отъ бидло.
Вільготно нар. 1) Влажно, сыро. В хаті було сильно вільготно, і тії огірки зійшли. Чуб. II. 522. 2) Свободно.
Комперя, -рі, ж. и компір, -ра, м. = конферя. Вх. Уг. 246. Вх. Лем. 426.
Кушпела, -ли, ж. 1) Пыль взбитая. Піднялася страшенна кушпела. Вихор підхопив її. Мир. ХРВ. 128. 2) Мятель, вьюга. Була тоді кушпела велика, — сніг так зараз слід і замете. Новомоск. у.
Ли́шачий, -а, -е. Лисій. Вх. Лем. 432.
Напла́вистий, -а, -е. = наддуристий. Вх. Зн. 39.
Поклоняти, -ня́ю, -єш, сов. в. поклони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Наклонять, наклонить. 2) Кланяться, поклониться, посылать поклонъ. То не сива зозуля закувала, як сестра до брата з чужої сторони поклоняла. Мет. 356.
Розгромаджувати, -джую, -єш, сов. в. розгромадити, -джу, -диш, гл. Разгребать, разгресть.
Тандитницин, -на, -не. Принадлежащій старьевщицѣ. Шейк.
Чень нар. = чей. Біда, та що робити? Треба біду тішити, чень і біді колись конец буде. Фр. Пр. 41.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАКЛЯКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.