Відтинати, -на́ю, -єш, сов. в. відтяти, -дітну, -неш, гл. Отсѣкать, отсѣчь, отрубливать, отрубить. Вона йому голову відтяла. відтяти пелену. Отрѣзать подолъ — наказаніе женщинѣ за прелюбодѣяніе. А з Марсом чи давно піймавши, Вулкан їй пелену відтяв? річ відтяло (кому, у кого). Не въ состояніи заговорить, отняло языкъ.
Гойно нар. Щедро, роскошно, изобильно. Гойно приймати гостей. Жити гойно. Та вона у мене так жила гойно: не знала ніякої роботи.
Мизе́рність, -ности, ж. 1) Бѣдность, убожество. 2) Жалкій видъ. 3) Ничтожество. Я знав свою мизерність перед Богом. Скажи, Господи, чи довго ще на світі мені жити? Дай мені моє безсилля і мизерність зрозуміти.
Надро́чувати, -чую, -єш, сов. в. надрочи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Науськивать, науськать. Надрочив собак на мене. 2) У Стороженка надрочи́ти употреблено въ значеніи: быстро написать. Налагожусь писать..., — нічого в голову не лізе. Примірявсь-примірявсь, а далі й думаю: він дуже ласий до дівчат, — нехай же посміється, — взяв та й надрочив...
Нашаткувати, -ку́ю, -єш, гл. Нашинковать (капусты).
Пайдити, -дить, гл. безл. Везти, удаваться. Такому господареві пайдитиме у господарстві. Жому не пайдить на коні, а на воли пайдить найбільш.
Переднити, -ню́, -ниш, гл. Перемѣнить дно. Передни́ти діжку.
Пообважувати, -жую, -єш, гл. Отяготить, обременить (во множествѣ)
Пороскладатися, -даюся, -єшся, гл. Разложиться. Бач, пороскладалася з своїм добром, що й сісти ніде.
Цоркіт, -коту, м. Бренчаніе, бряканіе, звяканіе.
