Епнтафія, -фії, ж. Эпитафія. Шрам, розглядуючи ту горорізьбу да читаючи епитафії, засмутився душею.
Залива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. залити и залля́ти, -ллю́, -ллє́ш, гл. 1) Заливать, залить. Заливає Дунай бережечки, та нікуди обминути. На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає, кров'ю сліди заливає. Дума. Залив... огонь. залити очі. Напиться пьянымъ. Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. залива́ти за шку́ру са́ла. Сильно допекать. 2) — в кайда́ни. Заковывать, заковать. Ой залили сотника Хорька Шамраївці у кайдани. Ой узявши істиха під руки, залийте в кайдани, а заливши та у ті кайдани, закидайте в темницю.
Кошарище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ стояла кошара.
Мая́чення, -ня, с. 1) Мельканіе, мерцаніе. 2) Бредъ, галлюцинація.
Намо́нятися, -няюся, -єшся, гл. 1) Натрудиться, устать. Так за день намонялась, що крий, Боже! аж кісточки всі болять. Я оце так за ранок намонявсь, тілько хотів супочити. 2) Напиться пьянымъ, налимониться. Намонявся так, що ні татка, ні матки, — нічого не тямле.
Немилосердно нар. Безжалостно, жестоко.
Окалясом нар. Вокругъ, окольнымъ путемъ. Тепер і Бог ходить окалясом, а колись ходив по землі.
Отіпання, -ня, гл. Очищеніе отъ кострики (конопли).
Станок, -нка, м.
1) Ум. отъ стан.
2) Рама или подставка на колесахъ подъ большимъ сундукомъ.
3) Половина плахти (изъ двухъ полотнищъ). Ум. стано́чок.
Шкарубитися, -блюся, -бишся, гл. = шкарубіти.
