Верховий, -а, -е. 1) Верховой. Да сто коней верхових, а сімдесят возових.
2) с. м. Верховой; всадникъ. Послали верхового, щоб подав звістку. Дали проїхати верховим і ридванові.
3) верховий вітер. Сѣверовосточный вѣтеръ.
4) верхові вила. Вилы, которыми подаютъ сѣно на высокіе стоги и скирды.
5) верхова хата. Хата съ соломенной крышей, въ противоположность землянкѣ.
6) — хвиля. Гарасько ж на талан і диво якось до берега прибивсь. Чи з ломом він туди заплив, чи хвиля верхова прибила?
Здоро́вкання, -ня, с. Привѣтствіе, здравствованіе.
Зівака́ нар. — дати. Прозѣвать. Такий то з тебе стрілець, уже й зівака дав.
Кота! меж. Крикъ на кота: прочь! А коша! бо тя наздопчу.
Морави́ця, -ці, ж. = мурави́ця 2. І ну щипать лиця. Нащипала... на лицях аж синці знати, наче моровиця повиступала.
Певне нар. Вѣрно, навѣрно, должно быть. Певне ти, дівчино, иншого кохаєш?
Пелюстка, -ки, ж.
1) Капустный листъ. Та й хороша ж цей рік капуста: ач які пелюстки!
2) Кушанье: сваренные капустные листы съ мяснымъ фаршемъ.
3) Въ прическѣ гуцульской дѣвушки: прядь, шестая часть волосъ, идущая на косу.
4) Широкій зубецъ, находящійся съ каждой стороны ряда тонкихъ зубьевъ въ прядильномъ гребнѣ. Ум. пелюсточка.
Проґавитися, -влюся, -вишся, гл. = проґавити. Ледачі чабани проґавляться.
Проскакувати, -кую, -єш, сов. в. проско́чити, -чу, -чиш, гл. Проскакивать, проскочить. На селі стихло; хиба де стукне віконце або проскочить під ворітьми хисткий парубок. Як скочив — і проскочив тоті дві гори.
Угору нар. Вверхъ. Угору руки підіймали. І. Не дав Бог свині вгору глянуть. Рости, рости, тополенько, все вгору та вгору.
