Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зільник II

Зільни́к II, -ка, м. Огородъ, содержащій зелень. Ум. зільничок. Не пади, косо, на камінь, ой пади, косо, в зільничок. Гол. IV. 313.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 153.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗІЛЬНИК II"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗІЛЬНИК II"
Вітання, -ня, с. 1) Привѣтъ, привѣтствіе. Чолом! Вітання за вітання! К. ЦН. 174. 2) Пріемъ гостей.
Грянча́стий, -а, -е = Гранчастий. Грянчаста чарка. Черк. у.
Дужінь, -жені, ж. = дужість. Вх. Зн. 16.
Лу́пкавка, -ки, ж. = лускавка. Желех.
Невістонька, -ки и невісточка, -ки, ж. Ум. отъ невістка.
Оснівниця, -ці, ж. Сновальница, сновалка. Вас. 202. Cм. снувавка.
Пурхати, -хаю, -єш, сов. в. пу́рхнути, -ну, -неш, гл. Порхать, порхнуть. Левиц. Пов. 176. Якась пташка пролетіла.... Я за нею, — вона й пурхне. Г. Барв. 352. Я пурхнула у хату. О. 1862. X. 9.
Слобідка, слобідочка, -ки, ж. Ум. отъ слобода.
Тихший, -а, -е. Сравн. ст. отъ тихий.
Ходячий, -а, -е. 1) Ходящій. 2) Бродячій, не осѣдлый, находящійся постоянно въ движеніи. Чумаки — народ ходячий. Вольному воля, а ходячому путь. 3) О больномъ: не лежавшій, на ногахь находившійся во время болѣзни. Ота жінка ходяча вмерла. Н. Вол. у. У нас увесь такий рід, що ходячий мре.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗІЛЬНИК II.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.