Боронити, -ню́, -ниш, гл. 1) Оборонять, защищать; хранить В морі не втопила, од смерти боронила. Предки наші славні боронили волю. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти. 2) Запрещать. Оженися, сину, я не бороню, та не бери вдови, бо я не велю. Ой прошу вас, гості милі, не бороньте того. 3) Бороновать. Оре плугом, кіньми боронить.
Брате. Сокращ. зват. пад. отъ брат. Дивись, бра, перший раз на своїм віку бачу.... що в полі виорують лина.
Зга́рен, зга́рний, -а, -е. = зугарний. Він не згарен, він не здатен мене цілувати, тіки згарен, тіки здатен мене роззувати.
Круглий, -а, -е. Круглый. Гріш круглий — роскотиться. круглий хрещик. Игра, подобная горѣлкамъ. Ум. кругленький.
Обляги, -гів, м. мн. Время, когда ложатся спать. Як бачилась, так і бачуся з Павлусем в старечі обляги.
Охват, -ту, м. Болѣзнь: стрѣльба въ поясницѣ.
Поснідання, -ня, с. Пора завтрака. І сонце зійшло, вже й поснідання, а його все нема.
Проробити Cм. проробляти.
Слобідський, -а, -е. Слободскій, сельскій.
Уланенко, -ка, м. Сынъ улана.
