Доде́ржування, -ня, с. Соблюденіе.
Занечу́яти, -чую, -єш, гл. Потерять слухъ, оглохнуть.
Згребти́, -ся. Cм. згрібати, -ся.
Знати, -знаю, -єш, гл. 1) Знать. Хто ж в світі знає, що Біг гадає! Знаю тебе, хто єси. Десь ви не знаєте любощів ізроду. 2) Видно, замѣтно. Знати, Марусю, знати, в которій вона хаті. З ким стояла, говорила — підківоньки знати. Знати милу по личеньку, що не спала всю ніченьку. 3) Видно. Знать не дуже добачали старі очі. 4) Съ отрицаніемъ. Неизвѣстно. Не знати, щоб то значило. Не знать, де ділось. Чоловік не знать куди і подавсь. Не знать по якому говорять. Се я не знать чого злякалася. Послѣднее выраженіе имѣетъ также значеніе; пустяка испугалась. Выраженія не знати що (чого, чому и пр.), не знати за що — значатъ не только неизвѣстно что, за что, но также имѣютъ смыслъ: ничтожная вещь, маловажная причина, пустякъ, изъ-за пустяка. Чого тобі смутитись не знать чим? Бідкається не знать чим. Не знать за що зазмагались. 5) знай. Будто, какъ будто. Стара верба похилилась над ним, знай та ненька рідна над своїми діточками.
Місце́вий, -а, -е. Мѣстный.
Опліч нар. = попліч. А тепера йде опліч з тобою, не скаже ні здоров, ні помагай.
Покоївчин, -на, -не. Принадлежащій горничной.
Помпувати, -пую, -єш, гл. Качать насосомъ. Помпує, як чорт у боклазі.
Христосатися, -саюся, -єшся, гл. Христосоваться. Дівчата гуляють, співають; підходять хлопці, домагаються христосатись.
Хтіти, хо́чу, -чеш, гл. = хотіти. Все є так, як хтів цар. Ой повезу лиху долю на торг продавати.... бачуть люде, що ледащо, — не хтять купувати.
