Відчай, -чаю, м. Безнадежность. Употреб. лишь въ выраженіи: пустити на одчай божий, — на одчай душі. На все отважиться, дѣлать, всѣмъ рискуя.
Заторохкоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. Загрохотать, застучать.
Илкий, -а́, -е́ 1) О маслѣ: прогорьклый. Не покуштувала масла, як купувала, а воно илке.
2) О щелокѣ: ѣдкій.
Островище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ былъ островъ.
Острокіл, -колу, м. Коль съ заостреннымъ верхнимъ концемъ. Прийшли люде до воріт, ворота заперті, з того боку, із подвір'я остроколом підперті.
Підтрухнути 2, -ну, -неш, гл. Подгнить (о деревъ).
Срати, -серу, -реш, гл. Испражняться, орать.
Тиди-денця, меж., выражающее стучаніе зубовъ отъ холода. Тиди-денця! дайте веретенця!
Хананок, -нка, м. Баловень. Ич хананок, що́ витіває. Як би не отой хананок — лошя, то б кобила була гладка.
Цілючий, цілющий, -а, -е. Цѣлительный, цѣлебный. Добув води живучої і цілючої. Побризкала брата цілющою водою, і голова приросла до шиї. Подробнѣе Cм. зцілющий.
