Відкочувати 1, -чую, -єш, сов. в. відкотити, -кочу, -тиш, гл. Откатывать, откатить. Він тоді його відкотив аж до лісу.
Гидість, -дости, ж. = гидота.
Жаття́, -тя́, с. Жатіе, сжинаніе, жатва. Од жаття рука болить. Пішов дощ та вже й по жаттю.
Зашамоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Зашелестѣть, зашуршать. В сінях щось зашамотіло.
Земледух, -ха, м. Насѣк. медвѣдка обыкновенная, Grullotalpa vulgaris.
Пітькати, -каю, -єш, гл. О перепелкахъ и коростеляхъ: кричать. Пітькають перепелиці, деркачі.
Помірання, -ня, с. Умираніе, смерть. Оце тобі, мій синочку, та усе твоє докоряння, а за те ж тобі, мій синочку, та таке ж твоє помірання.
Припрошуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. припроситися, -шуся, -сишся, гл. Испрашивать, испросить разрѣшеніе войти. Прийшов до свого села і припросився на ніч. Cм. упроситися.
Спогадати, -да́ю, -єш, гл.
1) Вспомнить, припомнить. Ой хоць мене родиночка з милим розлучила, спогадай же собі, милий, як я тя любила. Спогадай, чим був ти спершу.
2) Вообразить, представить себѣ. Як я тебе кохаю, — не спогадаю.
Уланенко, -ка, м. Сынъ улана.
