Боронити, -ню́, -ниш, гл. 1) Оборонять, защищать; хранить В морі не втопила, од смерти боронила. Предки наші славні боронили волю. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти. 2) Запрещать. Оженися, сину, я не бороню, та не бери вдови, бо я не велю. Ой прошу вас, гості милі, не бороньте того. 3) Бороновать. Оре плугом, кіньми боронить.
Висажувати, -жую, -єш, гл. = висаджувати.
Льото́к, -тка́, м. Отверстіе въ ульѣ, куда летаютъ пчелы.
Мані́житися, -жуся, -жишся, гл. Жеманиться; нѣжничать.
Набі́дкатися, -каюся, -єшся, гл. Наговориться о своей бѣдѣ, о своемъ горѣ.
Повіт, -ту, м.
1) Уѣздъ. Таких ведмедів на приміті ще трохи є у нашому повіті.
2) повітами. Мѣстами, полосами. Оцей сніг випав не скрізь, а повітами: от за Любар, то й нема вже.
Покусати, -са́ю, -єш, гл. Покусать. Собаки злі, покусають.
Попик, -ка, м.
1) Ум. отъ піп.
2) мн. Раст. Caltha palustris L.
3) Насѣк. Chrysomela, листоѣдъ.
Поприсіювати, -сіюю, -єш, гл. То-же, что и присіяти, но во множествѣ.
Тління, -ня, с. Тлѣніе.
