Виганяти 2, -няю, -єш, сов. в. вигнати, -жену, -неш, гл.
1) Выгонять, выгнать, изгонять, изгнать. Вигнав Бог людей з раю. Син виганя з хати. Вигнала свиню з огорода.
2) Гнать, выгонять, выгнать. Молотить виганяє людей недобитих. Виганяє чумак сірі воли та на раннюю росу.
3) Вышибать, вышибить. Клин клином виганяй.
4) ви́гнало що, кого. Выросъ очень въ вышину. Вигнало того дуба так, що за всіх вищий. Доріс Павлусь до парубка. Так його вигнало.
Вимагом нар. Насильно, путемъ требованій.
Лагодком, лагодом. Cм. лагід.
Міси́ти, -шу́, -сиш, гл. Мѣсить. Прийшов кум до куми, а кума місить тісто. Тихо ходить, та густо місить.
Нити II. Cм. нить. 2.
Особий, -а, -е. Особый, отдѣльный. Царедворці дали незнайку особу хату.
Поґрасувати, -су́ю, -єш, гл. Вытоптать, истоптать (во множествѣ).
Понатискати, -ка́ю, -єш, гл. Тоже, что и натиснути, но во множествѣ.
Старник, -ка, м. соб. 1) Птицы или животина старшаго возраста. 2) Прошлогодняя трава, оставшаяся нескошенной. 3) Старое живое дерево. 4) = стариця 3б. 5) Старыя вещи, старый хламъ.
Страшетно нар. = страшенно.
