Вилюжка, -ки, ж.
1) Волнистая линія, — напр. въ орнаментѣ писанокъ.
2) Искривленіе. Тут скрізь гони однакові, тільки в однім місці вилюжка.
Вухналь, -ля, м. Подковный гвоздь и тотъ гвоздь, которымъ прибиваютъ къ оси підісок. Ум. вухналик.
Голоморожжя, -жя, с. = голомороззя. Збіжє вимолочують звичайно в-осени на голоморожю.
Козакуватий, -а, -е. Имѣющій козацкій нравъ. Козакувата руська шляхта.
Огородник, -ка, м. Огородникъ.
Оскаляти, -ля́ю, -єш, сов. в. оскалити, -лю, -лиш, гл. Оскаливать, оскалить. Оскалив зуб, на всіх оглянувсь.
Поперекраювати, -юю, -єш, гл. Перерѣзать пополамъ (во множествѣ).
Розломлювати, -люю, -єш, сов. в. розломити, -млю, -миш, гл.
1) Разламывать, разломить. Кругом хату обступили, дівці двері розломили.
2) Только сов. в. розломило мене. Ломить меня. Болить мене всюди, руки й ноги як поодрубувані, розломило мене.
Тороп, -па, м. Поспѣшность, смятеніе. З торопа не вгледіла, де що і стоїть.
Укресати, -шу, -шеш, гл. Высѣчь (огня).
