Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зівака

Зівака́ нар.дати. Прозѣвать. Такий то з тебе стрілець, уже й зівака дав. Волч. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 152.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗІВАКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗІВАКА"
Вирізати, -ся. Cм. вирізувати, -ся.
Гордува́ти, -ду́ю, -єш, гл. 1) Пренебрегать. Г. Барв. 186. Сама себе дурною називала, що Орликом гордувала. Чуб. V. 1085. Він нами гордує. МВ. ІІ. 92. 2) Гордиться, чваниться. Вона багато гордує.
Згло́бити, -блю, -биш, гл. Сплотить.
Лабаз, -зу, м. Раст. Cirsium Erisithalis. Вх. Пч. І. 9.
Огудиння, -ня, с. Стебли арбузовъ, дынь, огурцовъ, тыквъ. Левиц. І. 276.
Отрусити, -ся. Cм. отрушувати, -ся.
Суятрик, -ка, м. Часть ятера (Cм.). Вх. Пч. II. 22.
Трубач, -ча, м. Трубачъ. Військовий трубач. АД. І. 209.
Тюрма, -ми, ж. = турма.
Циганя, -няти, с. = циганча. Сидить бідне циганя, попхинькує стиха. Рудан. ІІІ. 102. Ум. циганя́тко. Рудан. І. 97.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗІВАКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.