Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зичний

Зи́чний, -а, -е. Зычный, громкій, звучный. І замірив у дуків зичний голос. К. Іов. 61.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 152.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗИЧНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗИЧНИЙ"
Гиссоп, пу, м. Раст. Hyssopus officinalis L. ЗЮЗО. І. 125.
Гусни́к, -ка́, м. Гусятня, гусиный хлѣвъ.
Калічений, -а, -е. Искалѣченный... Підняв руки калічені до святого Бога. Шевч. 529.
Кракоч, -ча, м. Тараканъ, Periplaneta orientalis. Вх. Уг. 247.
Лу́шник, -ка, м. = лучник. К. Дз. 179.
Малаха́й, -хаю, м. 1) Плеть. Чи татар бесурменів малахаями як череду у полон заганяєте. Мет. 444. 2) Шапка съ наушниками. ЗОЮР. II. 287.
Масльо́ни, -льо́н, ж. мн. = сластьо́ни.
Повапити, -плю, -пиш, гл. Поштукатурить.
Понесла, -лої прил. ж. Беременная. Воронеж. г.
Рівчастий, -а, -е. Имѣющій въ себѣ желобокъ, сдѣланный желобкомъ, желобчатый. Шух. І. 256.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗИЧНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.