Воювання, -ня, с. Веденіе войны, война. Їх уста м'які як масло, а на серці воювання. Не кидав свого запорозького звичаю — воювання.
Гряни́шний, -а, -е. Граничный, граничащій. Гряничні знаки. Себе царем пустинь грянишних. славе.
Жеребцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. Быть жеребцомъ. Употреблено Котляревскимъ въ разсказѣ о превращеніи различныхъ народовъ въ животныхъ. Звіркує шведин вовком там, датчанин добре жеребцює.
Зага́нити, -ню, -ниш, гл. Охулить.
Кметити, кмечу, -ти́ш, гл. Смекать, понимать; замѣчать, примѣчать. Уже дитина кметить.
Поневолити, -лю, -лиш, гл. Принудить. Поневолила дочку заміж.
Пріч нар. = геть. Ой полетіла сива голубонька та від голубонька пріч.
Розоначити, -чу, -чиш, гл. Растрепать въ разныя стороны, расплести. Розоначити волоси.
Фараґів, ґова, м. Топоръ.
Фофлавий, -а, -е. Шепелявый, неясно выговаривающій.
