Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

з'єднатися

З'єдна́тися, -на́юся, -єшся, гл. 1) Соединиться. 2) Договориться, условиться. Давав по сороківці од хури, а з його правили по дві: торгувався він два дні, а на третій з'єднались за злотого. О. 1862. III. 78.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 150.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "З'ЄДНАТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "З'ЄДНАТИСЯ"
Гнойовий, -а, -е. Навозный. Грин. II. 317. Гнойова яма. Гнойова лопата. Н. Вол. у.
Ме́ркти, -кну, -неш, гл. Меркнуть. І пожарище не вгасало, і мерк за димом Божий світ. Шевч. 437. Вже зорі поперед нього меркнуть. МВ.
Наляга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. налягти́, -ля́жу, -жеш, гл. 1) Налегать, налечь. 2) Давить, придавить; угнетать, тѣснить, притѣснить. Стали ляхи дуже вже налягати на козаків. ЗОЮР. І. 166. 3) Ложиться, лечь поверхъ чего-либо. Ой туман яром та налягає. Грин. III. 382. 4) Охватывать, охватить; одолѣвать, одолѣть (о снѣ, печали). Сон наліг. Сидить дівчина край віконечка і сон її налягає. Мил. 150. Стала к їх серцям велика туга налягати. Макс. (1849), 23. Уже на нашу молоду журба налягла. КС. 1883. II. 378. 5) Напирать; надвигаться, надвинуться. Щось дуже злая хуртовина, на нас налягає. Макс. (1849), 50. Наліг (вітер) на козака, одежу з його цупить. Греб. 376. 6) Только сов. в.? Догонять (охотничій терминъ о собакѣ). Як дуже Дойда налягає, — ... лис хвостом виляє. Котл. Ен. IV. 10. 7) налягати на но́гу. Прихрамывать. У Мирнаго налягати на но́ги значитъ — поспѣшно идти: Христя... налягає на ноги: ж йде, а підтюпцем трюха. Мир. Пов. II. 42. Чіпка тільки вийшов з двору, так і наліг на свої ноги. Мир. ХРВ. 174. 8) Настаивать, настоять. Пани налягають на свому, а мужики на свому. 9) Приставать, пристать. Що ти, причепо, налягаєш на мене?
Пов'ючити, -чу, -чиш, гл. Навъючить (многихъ) Стоять коні попутані, пов'ючені. Н. п.
Садонько, -ка, м. Ум. отъ сад.
Свататися, -таюся, -єшся, гл. 1) Свататься. Тільки що задумаєш свататись, то й станеш зараз брехати: без брехні пі жоден чоловік не сватався. Ном. № 8961. Въ нижеслѣдующемъ значеніи съ измѣненнымъ удар.: свататися: 2) Дѣлаться по отношенію другъ къ другу сватами въ значеніи сват 1 и 2. Cм. еще свахатися.
Синичка, -ки, ж. 1) Ум. отъ синиця. Чуб. V. 465. 2) Раст. Delphinium elatum L. ЗЮЗО. І. 121.
Соглядати, -даю, -єш, гл. Созерцать, видѣть.
Спинок, -нку, м. Ум. отъ спин.
Убіратися, -ра́юся, -єшся, сов. в. убра́тися, -беруся, -решся, гл. 1) Одѣваться, одѣться, наряжаться, нарядиться. Вберися, жінко, в кожух. Ном. № 12826. Убрався в жупан і дума, що пан. Ном. № 11179. Не видав Гриць ногавиць: то ся вбірає, то розбірає. Ном. № 2595. У намисто уберуся. Шевч. 504. убратись за ко́го. Переодѣться кѣмъ. Одна покойова вбралась за дяка.... друга за паламаря і співають: «Вічная пам'ять». Св. Л. 108. 2) Запачкиваться, запачкаться, набраться, набирать на себя чего либо прицѣпившагося къ платью. Убрався, як марюка. Ном. № 11277. Підеш, дак у реп'яхи й уберешся. Г. Барв. 472. 8)у що = убиватися, вбитися 3. Вбіратися в пір'я. З літами убірався в силу. Мир. ХРВ. 49. 4) Собираться, собраться (куда-либо). Додому вбіратись. К. (ЗОЮР. II. 204). 5) Залѣзать, залѣзть, забираться, забраться. Куди ти вбрався на стіл з постолами. Ном. 6) Входить, войти, поселиться. Нечиста сила вбралася (в царівну). Рудч. Ск. Зараз у світлицю вбрався. ЗОЮР. І. 201. 7) Удаляться, удалиться, уйти. Вовки як схватились, то на силу відтиля убрались. Рудч. Ск. І. 43. Як до дна доглядаться, так за Дунай убіраться. Ном. 8) Входить, войти, помѣститься. Cм. увібратися.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова З'ЄДНАТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.