Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

здужати

Зду́жати, -жаю, -єш, гл. 1) Быть въ силахъ. Мати стара, сестра мала, — не здужають прати. Чуб. V. 300. 2) Одолѣть, осилить. Ні здужа, пі подужа. Ном. 14273. 3) Быть здоровымъ. Добре я здужала тоді. Н. Вол. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 148.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗДУЖАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗДУЖАТИ"
Вітролетень, -тня, м. Предметъ, легко разлетающійся по вѣтру. (Богдана лях) спалив на вітролетень-прах. К. Дз. 101.
Воєводство, -ва, с. Воеводство. Желех.
Зда́вній, -я, -є. Давній. Попід гаєм зелененьким здавняя стежечка. Рк. Макс.
Мій, мого́ (моє́го), моє́му, (мо́му, мойму́), мѣст. Мой.
Обіднитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Обѣднѣть.
Писок, -ску, м. 1) Лицо; морда. Чуб. І. 263. Писок роспустив, як циган файду. Чуб. І. 262. 2) Носокъ косы. Cм. коса 1. Шух. І. 169. 3) Мисокъ на рѣкѣ. Харьк. г. 4) качечі писки. Раст. Alisma plantago. Вх. Пч. І. 8.
Повиливати, -ва́ю, -єш, гл. Вылить (во множ.). А що попомучилась вона, що сліз повиливала над ними — Жати Божа! МВ. І. 45.
Пукарь, -ря, м. Буккеръ. Херс. у.
Рослий, -а, -е. Высокій, рослый. Росле дерево. Н. Вол. у.
Церькати, -каю, -єш, гл. = циркати. Вх. Зн. 78.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗДУЖАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.