Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зеленесенько

Зелене́сенько нар. Ум. отъ зелено.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 148.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЕЛЕНЕСЕНЬКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЕЛЕНЕСЕНЬКО"
Гусь IІ, -сі, ж. 1) Гусыня. Аж там пливе гусь: Помагай-біг, біла гусь! Лукаш. 142. Мудрий мудрець гуссю ореть. (Загадка: письмо). Ном. стр. 303, № 473. Чаше употребляется во мн. ч.: гу́си — гуси, самки и самцы. Чи то гуси кричать, чи лебеді ячать. Макс. (1834) 5. 2) мн. гу́си. Родъ игры. КС. 1887. VI. 482; Ив. 58. 3) Гусе́й підпуска́ти. Врать, пускать сплетню. Ном. № 13821. Ум. Гу́сонька. Всі гусоньки на став полетіли. Грин. Ш. 628.
Духва́лий, -а, -е. Самонадѣянный, самоувѣренный. Який ти дуже духвалий. Кіев. г.
Еч! меж. = ач. Еч, який гарний! Сам геть, а мені не дає. Харьк.
Зва́ння, -ня, с. 1) Званіе. Звання козацьке, а життя собацьке. Ном. № 790. 2) Въ ариѳметикѣ: наименованіе. Ме́нше, ста́рше зва́ння. Меньшее, большее наименованіе. К. Грам. 125, 123, 113.
Кінь, коня́, м. 1) Конь, лошадь. Коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає. Ном. № 2548. Ідуть вони поле, їдуть і другеє, а на третє поле став кінь спотикаться. Мет. 2) Дѣтская игра въ мячъ, когда поймавшій мячъ садится на бросавшаго и кричитъ: продай коня! Камен. у. О 1861. XI. Свидн. 36. 3) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат.
Кокош, -ша, м. Пѣтухъ. Два кокоші жито молотили, дві курочки чернушечки у млин поносили. Баран меле, баран меле, а цап мірки бере. Гол. II. 558.
Пообпоганювати, -нюю, -єш, гл. Обгадить (во множествѣ).
Прицуцуватий, -а, -е. Глуповатый. Глянься на Бога, прицуцуватий! О. 1861. XI. Кух. 25. Прицуцувата падлюка! (брань). Конст. у.
Спокійний, -а, -е. Спокойный. Стояв він гарний та спокійний. МВ. ІІ. 27., Ум. спокійненький, спокійнесенький.
Тратити, -чу, -тиш, гл. 1) Расходовать, проживать, тратить. Сам бачу, що худобу трачу. Шейк. Що тобі у руки не дай, усе тратиш. Канев. у. 2) Терять, губить. А я плачу, літа свої марно трачу. Чуб. V. 1. Служба вільность тратить. Ном. 3) Казнить, лишать жизни. Гн. І. 57. Вдовин-синонька тратити гадають. Гол. Була дівка така. І вона мала четверо дітей.... ті діти тратила. Гн. II. 127.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗЕЛЕНЕСЕНЬКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.