Го́ни, -гін, го́нів и го́ней, м. и ж. мн. Первоначально: длина вспаханнаго поля: вспаханный участокъ въ длину; а затѣмъ, мѣра поля и вообще пространства въ длину различной величины отъ 60 саж., и болѣе: до́брі го́ни — 120 саж., сере́дні — 80 саж., невели́кі — 60 саж. Въ Одесскомъ уѣздѣ до 160 саж. Орав нага переліг і потом обливався.... А гони гнав та й гнав, назад не озирався. Пішли вони по первому покосові до половини гін. Чия пшениця, що довгії гони? Це ж того козака, що чорнії брови. Пройшовши відсіль гонів двоє.... Прудко біжить та річка гоней із двадцять. Ум. Гінки́, гіночки́. Їдні гінки засіяв пшеницею.
Заба́гнюватися, -нююся, -єшся, с. в. забагнити́ся, -ню́ся, -ни́шся, гл. Загрязняться, загрязниться.
Замозо́лити, -лю, -лиш, гл. Заработать тяжелымъ трудомъ. Своє замозолене носить людям.
Капище, -ща, с. Капище. Росердили його (Бога) своїми кашицами.
Лиході́й, -дія, м. Злодѣй. Ведено з ним двох лиходіїв на смерть.
Пощебати, -ба́ю, -єш, гл. Исколоть. Турецькая земленонька шабельками пощебана.
Прислів'я, -в'я, с. Пословица, поговорка. Українські приказки, прислів'я і таке инше. Збірники О. В. Марковича і др. Спорудив. Ж. Номис.
Сіножатка, -ки, ж. = сіножать. Куплю тобі хатку, іще й сіножатку.
Хрестовиння, -ня, с. Накрестъ положенныя и скрѣпленныя двѣ доски, два бревна и пр.
Шворньовий, -а, -е. = швірньовий. Шворньовий свердлик.
