Війт, -та, м.
1) Въ старой Украинѣ глава городского общества и предсѣдатель коллегіи судей въ старомъ украинскомъ городскомъ судѣ. Молодець же нашого міщанського роду, син нашого війта. Чия справа? — Війтова. — А хто судить? — Війт.
2) Сельскій староста, сельскій старшина. Вже наш війт не буде більше ходити під вікнами та ззивати людей на панщину. Тут десяцькі, соцькі, війти до мене пристали, що я з другого повіту, а паперу в мене нема.
Зюбрій и зябрій, -рія, м. Раст. = жабрій.
Льод, -ду, м. = лід. од льо́ду до льо́ду. Годъ. Ум. льодок, льодочок. Бігла кізонька льодком-льодком.
Московщеня́, -ня́ти, с. = москаленя. Титарівна-Немирівна гаптує хустину та колише московщеня, малую дитину.
Оповістник, -ка, м. Вѣстникъ, возвѣститель.
Повгадувати, -дую, -єш, гл. Угадать (о многомъ).
Приоружувати, -жую, -єш, сов. в. приору́жити, -жу, -жиш, гл. Вооружать, вооружить. Іван зовсім приоружений.
Рикуля, -лі, ж. Ласкательное названіе коровы. У рикулі штурі кулі.
Сарна, -ни, ж. = серна. Незрячі прозрять, а кривії, мов сарна в гаю помайнують. Сарна під байрак втікає.
Спад, -ду, м. Наклонъ, покатость. Як би ж млин стояв нижче, аніж вода у ставу, то спад був би великий, от і добре б молов. Треба так зробити, щоб спад був од стіни, то вода стікатиме.
