Земляни́н, -на, м. Постоянный житель въ сельскомъ обществѣ. Славне село Любчики, веселе... Та ми сюди на селище прийшли, в земляне пишемось любчівські.
Каруца, -ци, ж.
1) Карета. Я тобі подарую... і оціх коней, і каруцу.
2) Гуцульскій экипажъ: глубокій ящикъ на двухъ колесахъ, въ который собираютъ навозъ, а затѣмъ вивозять на ноле. Вивозить каруцами гній.
Порощати, -щу́, -щи́ш, гл.
1) О дождѣ, снѣгѣ: барабанить по окнамъ, стѣнамъ. Дощ порощить у вікно. Хуртовина все забиває та порощить у вікна.
2) Кричать торопясь, въ гнѣвѣ (о человѣкѣ).
Прихопити Cм. прихоплювати.
Сапун, -на, м. Въ загадкѣ: носъ.
Скоробагатько, -ка, м. Желающій скоро разбогатѣть, скоро разбогатѣвшій.
Скрамниця, -ці, ж. = скамниця. Лежить його миленькая на усю скромницю.
Скрекотуха, -хи, ж. Стрекотунья, квакушка. Ум. скрекотушка. А це скаче жаба та й каже: «Хто, хто у цій рукавичці?» — Мишка-скряботушка. А ти хто? — «Жабка скрекотушка.»
Скрипіти, -плю́, -пи́ш, гл.
1) Скрипѣть. На нозі сапян скрипить, а в горшку трясця кипить.
2) Скрежетать. Василь як спить, скрипить зубами.
3) Играть на скрипку. Пан узів скрипку, зачів скрипіти, а богом з жінков і родійов пішли в данец.
Угавати, -ва́ю, -єш, гл. Успокаиваться. І рот у дитини не вгаває: все йому хліба давай. Карі очі не сплять ночі, ніжки не вгавають.
