Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

завірюха

Завірю́ха, -хи, ж. Вьюга, мятель. Аж гульк, — зіма впала, свище полем завірюха. Шевч. 84. Завірюха — треба кожуха. Ном. № 626. Ув. завірюшище.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 19.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВІРЮХА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВІРЮХА"
Брунькувати, -ку́ю, -єш, гл. Съѣдать древесныя почки. Вівці у лісі брунькують, як трави нема. Харьк. г.
Дола́пати Cм. долапувати.
Кално нар. = кально. І снігу нема і води, і в полі не кално, а сухісінько всюди. Кв. II. 38.
Покривальниця, -ці, ж. = покриванка. Покривальниця плаче, — чого ж вона хоче? Чіпчика і кибалочки для своєї головочки. Рк. Макс.
Притрусити Cм. притрушувати.
Рясніти, -ні́ю, -єш, гл. Быть густо покрытымъ, изобиловать. Це дерево рясніє яблуками. Турецькі ринки рясніють нашим людом українським. К. Бай. 71.
Смуглявий, -а, -е. = смаглявий. Г. Барв. 44 7. На смуглявих щоках грав рум'янець. Левиц. І. 12., Ум. смуглявенький. Г. Барв. 217.
Статочний, -а, -е. = статечний.
Турище, -ща, с. ув. отъ тур. Дикий турище трохи не підняв на свої криві роги. Морд. Пл. 97.
Упахувати, -хую, -єш, сов. в. упахати, -хаю, -єш, гл. Собирать, собрать съ поля. Мізерна в нас земля: часом з десятини упахуєм шість-сім кіп, а копа дасть корець не більше. Радом. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАВІРЮХА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.