Високочолий, -а, -е. Съ высокимъ челомъ; съ высоко поднятой головой. Мов ті діди високочолі дуби з гетьманщини стоять.
Дражли́вий, -а, -е. Щекотливый. У сьому дражливому ділі спустись на мене.
Запа́рити, -ся. Cм. запарювати, -ся.
Зе́ленява, -ви, ж. Зеленая рвота. Блювала аж зеленявою.
Лу́щик, -ка, м. 1) = лусканець. Глянь, які оріхи — сами лущики. Cм. лущак. 2) Ленъ-текучка, головки котораго, созрѣвъ, сами лопаются, роняя сѣмя.
Покоситися, -шуся, -сишся, гл. Покосить нѣсколько. Одужаю, — прийду покоситись.
Поширяти II, -ря́ю, -єш, гл. 1) Порѣять (о птицѣ). 2) Потыкать, понырять. Треба було переїздить місток, а темно дуже. Поширяв ломакою по мосту, — дірок нема, тоді й переїхали.
Ратуш, -ша, м. = ратуша 1.
Смуток, -тку, м. Грусть, уныніе, печаль. Иноді смуток великий напада, що й на світ не хочеться дивиться. Смуток ваш на радощі обернеться. смуток її зна. Чертъ ее знаетъ. у йо́го до смутку гро́шей. У него множество денегъ.
Тахелька, -ки, ж. Ум. отъ тахля.
