Дзвіно́к, -нка́, м. 1) Колокольчикъ, звонокъ. Сама як схопить дзвінок — по всіх покоях дзінь-дзінь. 2) мн. Дзвонки́. Раст. Convolvulus sepium. 3) Названіе рослаго красиваго веселаго вола. 4) = Дзвенкач. Ум. Дзвіно́чок.
Дряпу́га, -ги, об. = дряпіка.
Короговка, -ки, ж. Ум. отъ корогва.
Ли́новка, -ки, ж. Ум. отъ ли́нва.
Проквиляти, -ля́ю, -єш, сов. в. проквили́ти, -лю́, -ли́ш, гл.
1) Плакать, стонать, простонать.
2) Кричать, прокричать (преимущественно жалобно. О нѣкоторыхъ звѣряхъ и птицахъ). Вовки-сіроманці квилять-проквиляютъ. Там сидить ясен сокіл-білозерець, жалобненько квилить-проквиляє.
Ристь, -ті, ж. Рысь. Ристю, коники, ристю! За користю біжи ристю. в собачу ристь побігти. Быстро побѣжать. А далі аж не оглядівся, з двора в собачу ристь побіг.
Роскошитися, -шуся, -шишся, гл.
1) Расположиться.
2) Жить въ довольствѣ. Чоловіче мій, роскоші мої, роскоші превеликії! роскошилася я за тобою, як верба над водою.
Ряденце, -ця, с. Ум. отъ рядно.
Скришити, -шу, -шеш, гл. Искрошить. На капусту скришу.
Сподобатися, -баюся, -єшся, гл. = уподобатися. Ой дівчино-паняночко, сподобалось мені твоє личко.
