Виносити 1, -шу, -сиш, сов. в. винести, -несу, -сеш, гл.
1) Выносить. І утоплену Ганнусю на берег виносить. Де не просять, там києм виносять. О, щоб їх вихром винесло.
2) Вырывать, вырвать. Зайшов (чорт) ззаду, та шпичкою й виніс те око. Гледи, шоб вона (відьмина сорочка) печі не рознесла, — дай я спалю. Та пішли на город, викопали кабицю. Як запалили, так ту кабицю й винесло.
3) О денежномъ счетѣ: составлять, составить. Вам треба заплатить за поле.... 18 карб. 90 коп., та за город 5 карб. 10 к., до на рік винесе 24 карб.
Вихлюватий, -а, -е. Шаткій. Вихлюватий човен.
Відциркувати, -кую, -єш, гл. При доеніи — выдаивать каждый сосокъ.
Дерев'я́ка, -ки, ж. 1) Отдѣльное дерево. Уночі щось переносило луччі дерев'я у Антонів сад, уже одна тілько дерев'яка осталась. 2) Кусокъ дерева, полѣно. Ум. Дерев'я́чка.
Кавуновий, -а, -е. Арбузный.
Нассятися, -ссуся, -ссе́шся, гл. Насосаться вдоволь. Іде комар із своїм військом... «Ей, Іване Голику, дай моєму війську крові напиться!»... Він зараз сорочку з себе... Комарі нассались і полетіли.
Пооблуплювати, -люю, -єш, гл. Облупить (во множествѣ).
Поперегравати, граю́, -єш, гл. То-же, что и переграти, но во множествѣ.
Пропрасувати, -су́ю, -єш, гл. Прогладить. Усісінький день пропрасувала.
Самовладно нар. Самовластно, самодержавно.
