Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

завилювання

Зави́лювання, -ня, с. Заискиваніе, виляніе около чего нибудь.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 16.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВИЛЮВАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВИЛЮВАННЯ"
Вигнанець, -нця, м. Изгнанникъ. К. Бай. 69.
Виґвинтити, -чу, -тиш, гл. Вывинтить.
Ви́рнути. Cм. Вирина́ти.
Кас'янів рік. Високосный годъ. Чи у нас оце кас'янів рік, чи ні? Лебед. у.
Паламарівна, -ни, ж. Дочь пономаря.
Пустиця, -ці, ж. = пустка. Херс. у. Слов. Д. Эварн.
Саджати, -джа́ю, -єш, гл. Сажать. Багатого за стіл сажають, а убогий коло печі не сяде. Ном. № 1598.
Такувати, -ку́ю, -єш, гл. = атакувати. Січ токували. Драг. 211.
Турбувати, -бу́ю, -єш, гл. 1) Безпокоить, утруждать. Не турбуй бо мене своїм проханням. 2) Безпокоиться, утруждаться. Нехай батько не турбує, мені вінця не купує. Н. п. 3) Волновать, возмущать. Бога прохали, щоб він моря не турбував.
Чолкувати, -ку́ю, -єш, гл. Выдѣлять лучшее зерно (чоло). Лубен. у. (В. Леонтовичъ).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАВИЛЮВАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.