Відкидати 1, -даю, -єш, сов. в. відкинути, -ну, -неш, гл. 1) Откидывать, откинуть, отбрасывать, отбросить. Лопатою нечисть відкидають. 2) Отвергать, отвергнуть. Не відкидай Лого прохання. 3) відкинути ноги. Умереть. Як не мудруй, а вмерти треба!... Ори і засівай лани, коси широкі перелоги і грошики за баштани лупи, — та все одкинеш ноги. Иногда это значить лишь лежать сильно утомленнымъ, обезсиленнымъ. Cм. відкидати. 4) Отворять, отворить. Одкинула двері, держить настежі. Одкинула заслонку. 5) — на сито. Отцѣживать, отцѣдить на сито.
Відчепити, -ся. Cм. відчепляти, -ся.
Даре́вний, -а, -е. = Даремний. Тому і світ великий, кому хліб даревний.
Мокрі́сінький, -а, -е. Совершенно мокрый.
На́коренок, -нка, м. 1) Отростокъ. 2) Отродіе; потомство. Щоб йому дихать не дало з його нащадком, накоренком!
Нашивка, -ки, ж. Кусокъ холста, которымъ подшивается спина и плечи сорочки для прочности.
Підрешітка, -тки, ж.
1) Родъ густого решета. Коли впасеш мені оцього бичка, то дам тобі підрешітку грошей.
2) Зерно, падающее подъ решето при очисткѣ.
Повішати, -шаю, -єш, гл.
1) Повѣшать, развѣсить. Повішала хустки на горищі.
2) Повѣсить. Взяли того попа, присудили повішати. Так їх (козаків) і повішали.
Свобідно нар. Свободно.
Спечалити, -лю, -лиш, гл. Опечалить. Що ти, сестро, ізробила, нашу матір спечалила?
