Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

здичіти

Здичі́ти, -чі́ю, -єш, гл. Одичать. Здичіли гуси, що й додому не хтять. Камен. у. Здичіє свиня в лісі, що горе й додому загнати. Камен. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 145.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗДИЧІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗДИЧІТИ"
Бидля, -ляти, с. Одна молодая скотина, одна скотина. Чуб. ІІІ. 374.
Бохунець, -нця, м. и пр. = бухан, буханець. Хліба бохунець. Рудан. I. 67.
Випит, -ту, м. Разспросъ, допросъ, вывѣдываніе.
Горленя́, -ня́ти, с. = Орленя.
Дочастува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Доугощаться.
Дриста́ти, -щу́, -щеш, гл. Страдать поносомъ.
Звича́йно нар. 1) Обыкновенно. 2) Вѣжливо, прилично. 3) Конечно, разумѣется, само собой, по обыкновенію. Звичайно, крадене. Шевч. 585. Було, як почне хто казку казати, звичайно про змія, то так його наче і ввижаю перед себе. Рудч. Ск. І. 130. Ум. звичайне́нько. Бабуся йому на те звичайненько одмовила. МВ. (О. 1862. III. 55).
Погромище, -ща, с. Разгромъ. Мов після великої пожежі, або після татарського погромища. Морд. Пл. 6.
Помазуха, -хи, ж. Мазальщица. Мил. 27. Ум. помазушка. Мил. 218.
Поставник, -ка, м. = ставник. Камен. у. Шух. І. 270. Поставник горів. Св. Л. 109.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗДИЧІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.