Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

здичіти

Здичі́ти, -чі́ю, -єш, гл. Одичать. Здичіли гуси, що й додому не хтять. Камен. у. Здичіє свиня в лісі, що горе й додому загнати. Камен. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 145.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗДИЧІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗДИЧІТИ"
Забиття́, -тя́, с. Убійство.
Зальо́ги, -гів, м. мн. Засада. Вони обидва лежали тоді в зальогах з киями — один з одного боку, а другий з другого; ми туди, а вони до нас. Павлогр. у. ( Залюбовск.).
Знатуритися, -рюся, -ришся, гл. Снаровиться. Знатуривсь кінь. Н. Вол. у.
Німецький, -а, -е. Нѣмецкій. А тут є якась німецька штука. Рудч. Ск. II. 150.
Переселення, -ня, с. Переселеніе. Переселення у Вавилон. Єв. Мт. І. 11.
Пільх, -ха, м. зоол. Arvicola, полевая мышь. Вх. Пч. II. 5.
Повикурювати, -рюю, -єш, гл. Выкурить (во множествѣ). Котрому козакові повні сакви жінка тютюну напхала... то все те повикурували. ЗОЮР. І. 290.
Потаращити, -щу, -щиш, гл. Потащить. Вх. Зн. 54.
Сушениці, -ниць, ж. Сушеные фрукты. Гол. IV. 531. Шух. І. 141.
Усідлати, -лаю, -єш, гл. Осѣдлать. Всідлав ворон-коничешка. Гол. І. 275.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗДИЧІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.