Байка, -ки, ж.
1) Басня. «Кажи казки!» — Не вмію. — «Кажи байки!» — Не смію. — «Кажи сякої-такої небилиці»! Не все те правда, що байка каже. Байки Л. Глібова. Як пан лягає спать, то він йому каже байки.
2) Бездѣлица, шутка, пустяки. Лайка — байка, а битва — молитва. Байка плавати, але як би казали нурка дати.
3) = бая. На дівочках плаття — все клин та китайка та зеленая байка. Ум. баєчка. Я вигадав, лежачи на печі, для вас сюю баєчку, паничі.
Заподі́яти, -ді́ю, -єш, гл. 1) Сдѣлать, причинить. Ні, ні, Господь не заподіє злого! Вівця! Що вона кому заподіє? — смерть собі. Наложить на себя руки. Сам собі смерть заподію. Смерть би собі заподіяв, як би гріха за те не було. 2) Подѣлать (колдовствомъ). Це їй так було заподіяно.
Клуботатися, -чу́ся, -чешся, гл. Клубиться. Дим почав клуботатися. Вже нема, далеко, тілько пил слідом клубочеться.
Осно́виця, ці́, ж. Ум. отъ Основа.
Понатоплюватися, -люємося, -єтеся, гл.
1) Натопиться (во множ.). Понатоплювалися хати.
2) Натопиться (во множ. — о жирѣ, салѣ). Гляньте, скільки смальцю з гусей понатоплювалося.
Прихилити, -ся. Cм. прихиляти, -ся.
Прогріх, -ха, м. Погрѣшность, промахъ.
Слобідчина, -ни, ж. Ум. отъ слобода.
Сурма, -ми, ж. Труба (музык. инструм.). А всі дзвони задзвонили, а всі сурми засурмили, як Серпягу молодого та у Каневі положили. Дума. Ум. суремка, сурмонька, сурмочка. Козаки стояли, на суремки гарно грали. Голос як сурмонька, т але ж чортова думонька.
Торгування, -ня, с. Торгованіе. Ум. торгуваннячко.
