Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

здобич

Здо́бич, -чі, ж. Добыча. Рудч. Ск. II. 148. МВ. І. 144. Ділили поміж собою здобич і гроші, що добули од жидів. Стор. МПр. 145. Ум. здоби́ченька. Козацькая здобиченька марне пропадає. Макс. (1849) 62.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 145.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗДОБИЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗДОБИЧ"
Винайти, -ся. Cм. винаходити, -ся.
Зашкарупі́ти, -пі́ю, -єш, гл. = зашкарубнути. Желех.
Обмацки нар. Ощупью.
Опануватися, -нуюся, -єшся, гл. Воцариться, овладѣть властью.
Племфа, -фи, ж. = пинхва. Племфи дали. КС. 1882. XII. 625.
Повідьміти, -мі́ю, -єш, гл. Сдѣлаться вѣдьмой.
Подокошувати, -шую, -єш, гл. Докосить (во множествѣ).
Пугу-пугу! меж. 1) Крикъ филина. 2) Условный крикъ у запорожцевъ.
Утінка, -ки, ж. Ум. отъ утка.
Чатівницький и чатовницький, -а, -е. Сторожевой, караульный. Чатівницька купа. К. ЦН. 30.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗДОБИЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.