Го́мін, -мону, м. Говоръ, крикъ, шумъ. Гомін справили такий, мов справді на бенкеті. Ну, хлопці, в дорогу! та чуєте — без гомону.
Костюк, -ка́, м. Рогъ (въ загадкѣ). Два костюки, два лопухи, чотирі ходори, дев'ятий Матвій. (Загадка о коровѣ).
Немудрий, -а, -е. 1) Глупый, безтолковый.
2) Немудреный. Привітай же в своїй главі і мою вбогу лепту — думу немудрую.
Понатискатися, -каємося, -єтеся, гл. Натолпиться. У кормчу понатискалось людей.
Пороздиратися, -раємося, -єтеся, гл. Разорваться, разодраться (о многихъ).
Поштурмувати, -му́ю, -єш, гл. Поштурмовать.
Прийма, -ми, ж. Въ бандурѣ: пятая изъ шести большихъ струнъ, называемыхъ бунти.
Пшик! меж. Выражаетъ короткое шипѣніе отъ погруженія въ воду раскаленнаго желѣза. Употребл. какъ существительное: пшик, ку, м. Перевівся на ковальський пшик. Був коваль такий мудрий, що взявся леміші чоловікові кувать, та багато заліза.... перепалив. «Ні, каже, чоловіче, скую тобі сокиру» .... «Не сокиру, а серп». А далі вже швайку, а далі й пшик: роспік залізця шматочок, що зосталось, та в воду: «от тобі, каже, й пшик».
Селезник, -ка, се́лезничок, -чка, м. Ум. отъ селезень.
Фуряти, -ряю, -єш, гл. = шпурити.
