Знудити, -джу, -диш, гл.
1) Истомить. Зсушив мене, знудив мене як билину.
2) — чим. Почувствовать, что надоѣло, опротивѣло что. Ти весела, світом рада, тобі милий світ!.. Живо, живо світом знудиш, тяженько здихнеш.
Ненависть, -ти, ж. Ненависть. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти, від панської карности, від людської ненависти. узя́ти ненависть на ко́го. Возненавидѣть кого. Яке моє життє буде? та й її, як я візьму на неї ненависть?
Поздихати, -хаємо, -єте, гл. Издохнуть (о многихъ). Воли поздихать.
Проповідь, -ді, ж. Проповѣдь.
Рослий, -а, -е. Высокій, рослый. Росле дерево.
Ростаскувати, -кую, -єш, сов. в. ростаска́ти, -ка́ю, -єш, гл. Растаскивать, растащить, разнести. Худобу растаскають. Будете ви всі через три дні повітані, і ґави вас ростаскають.
Сиряник, -ка, м. Сырникъ, творожникъ.
Угріватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. угрітися, -ріюся, -єшся, гл.
1) Согрѣваться, согрѣться, разгорячаться, разгорячиться. Угрівся я на печі.
2) Только сов. в. удариться. Долоні палали, що вгрівся ними з розмахом.
Утуга, -ги, ж. = туга. На чужім краю є що їсти й пити, тілько серцю втуга, — ні з ким вогорити. Яка ж мені за тобою втуга великая.
Хитрово нар. Хитро, лукаво. А батько їй спокійненько та хитрово (каже).
