Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

здоба

Здо́ба, -би, ж. 1) = здобич. Тогді то козаки у городі Полоному пили-гуляли, здобу хорошу собі коло жидів-рандарів мали. Дума. 2) = здіб. Вх. Уг. 240.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 145.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗДОБА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗДОБА"
Гардеман, -ну, м. = гардаман. Напилам ся гардеману. Чуб. IV. 513.
Квітнючий, -а, -е. Цвѣтущій.
Марчу́к, -ка, м. Щенокъ, родившійся въ мартѣ.
Пестивий, -а, -е. Нѣжный, ласкающій. Мати увечері своїм пестивим голосом нашепче дитині про любов до всього живого. Мир. ХРВ. 84.
П'ятилітній, -я, -є. Пятилѣтній. Желех.
Сіроманець, -нця, м. Эпитетъ волка: сѣрый. Вовки-сіроманці набігали, тіло козацьке реали. Макс.
Снизька, -ки, ж. Часть ля́ди. (Cм.). Шух. І. 255, 256. Cм. снізка.
Тандитникувати, -ку́ю, -єш, гл. Торговать старыми вещами, быть старьевщикомъ. Шейк.
Шелестіння, -ня, с. Шелесть, шумъ. Левиц. Пов. 276.
Шіснадцятий числ. Шестнадцатый.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗДОБА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.